Сьогодні у нас приємне знайомство – з миколаївською групою „Гра втемну”. З музикантами ми зустрілися на нещодавньому „Мазепа-фесті”, де їхнього виступу чекали з особливим захопленням. Адже за вісім років фестивалю це були перші учасники з Миколаєва, до того ж їхній виступ мав продемонструвати, що якісна україномовна музика існує та прогресує і на півдні країні. Щиро кажучи, з такою важливою місією „Гра втемну” впоралася, що стало зайвим приводом для розмови з музикантами.

- Звідки пішла назва? Довго її підбирали?

Анна Атланова: Ні, я дуже швидко її придумала, коли дивилася картини Сальвадора Далі. Одна з його картин – якраз „Гра втемну”.

- Відомо, як Ви яхту назвете, так вона й попливе. Чи траплялися з гуртом якісь сюрреалістичні історії?

Дмитро Сокол: Було таке. Ми любимо видавати такий рок, що нас запам’ятовують надовго і на деяких фестивалях вже ненавидять. Наприклад, є у нас у Миколаївській області таке село Засілля, запросили нас туди виступити. Обіцяли одне, вийшло інше, про якість звуку взагалі мовчу. У результаті, ми їх образили набагато більше, ніж вони нас.

- Тобто ви хоч і молода група, але вже зрозуміли, що славу треба здобувати скандалами…

Дмитро Сокол: Та ні, просто так виходить. От особисто я – противник тверезого рок-н-ролу, його не існує.

- І, відповідно, Вашу музику слід сприймати, добряче хильнувши, чи не так?

Дмитро Сокол: Це повинно йти зсередини. Ми пишемо пісні серцем і хочемо, щоб їх так само сприймали слухачі. А якщо комусь для цього щось потрібно…

- А на критику ви так само скандально реагуєте?

Дмитро Сокол: Заради Бога, це проблеми тих, хто критикує. Ми то знаємо, що ми класні!

- У нас є гурти, які заявляють, що, мовляв, перед тим, як розуміти й критикувати їхню музику, потрібно, на їхню думку, прослухати мало не весь рок 1970-80-х років. Ви подібні вимоги до своїх слухачів і критиків висуваєте?

Дмитро Сокол: Жодних вимог. Кому потрібно – той зрозуміє!

- Пишучи пісні, Ви робите перш за все те, що Вам хочеться, чи те, що, на Вашу думку, може мати успіх?

Анна Атланова: Наразі у нас виходить так: ми що хочемо й можемо, те й граємо. Ми не намагаємося грати те, що від нас хочуть почути. Ось „Фіалочки” написали, і начебто хочемо ще подібних пісень, бо бачимо, що подобається, але виходить дещо інше.

- Думаю, що несильно помилюсь, коли скажу, що в Україні про гурт „Гра втемну” дізналися після того, як Ваша пісня „Фіалочки” увійшла до збірки „Євшан-зілля-4”. Чи важко було потрапити на цей диск?

Анна Атланова: Руслан відправив заявку гуртові „Транс-формер” ще на „Євшан-зілля-3”, але було запізно, тому пісню, оскільки вона припала до смаку укладачам, залишили на четвертий.

- А як Ваші близькі ставляться до Вашого захоплення музикою?

Руслан Коркін: Вони кажуть, щоб кидав це все і йшов на роботу. Я пішов на роботу – усі задоволені, все добре. А ось нещодавно брат на весіллі попросив зіграти „Фіалочки” – так ми виступили.

Гра Втемну - "Гра під дощем"

Дополнительные ссылки:

Скачать: Гра Втемну - альбом

Фотоальбом Гра Втемну

Видео клип Гра Втемну

Гра Втемну 

2.99 $ - купить в Shop CD